Що ще варто знати про ВІЛ?
Важлива інформація про інфекцію
Перебіг інфекції
ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) — це вірус, який в основному руйнує імунну систему людини, особливо так звані клітини CD4. Після багатьох років інфекції, коли кількість клітин CD4 значно падає (нижче 200 на мікролітр крові), організм перестає захищатися від інфекцій, які не загрожують людям із хорошою імунною системою. Такі інфекції називаються «опортуністичними інфекціями». Організм також не здатний захистити себе від деяких видів раку. Діагностика таких інфекцій чи раку дозволяє зробити висновок про наявність у людини СНІДу.
СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — кінцева стадія ВІЛ-інфекції, яка зазвичай триває багато років. Це не окреме захворювання. Його діагностують, коли у ВІЛ-інфікованої людини розвивається одне з захворювань, що визначають СНІД, зокрема:
— пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (раніше Pneumocystis carinii);
— легеневий і позалегеневий туберкульоз;
— кандидоз стравоходу;
— саркома Капоші;
— рак шийки матки;
— токсоплазмоз головного мозку.
У нелікованих людей час між зараженням ВІЛ і розвитком СНІДу в середньому становить 10–12 років. У людей, які отримували лікування, цей період зазвичай подовжується — приблизно на 30 років.
Імунна система допомагає залишатися здоровою людиною, розпізнаючи та знищуючи патогенні мікроорганізми, що атакують нас: як-от віруси, бактерії, найпростіші істоти.
Вірус ВІЛ атакує імунну систему ВІЛ-позитивної людини, поступово послаблюючи її і врешті-решт спричиняючи нездатність боротися з певними інфекціями («опортуністичними» інфекціями) або раком. Опортуністичні інфекції — це ті, які загрожують людям з ослабленим ВІЛ імунною системою і не небезпечні для неінфікованих людей зі здоровим імунітетом.
Пошкодження ВІЛ імунної системи зазвичай відбувається повільно. Для більшості людей це займає близько 10 років. У невеликій групі людей це може статися набагато швидше, протягом кількох років. Крім того, у невеликого відсотка інфікованих людей імунна система може не зруйнуватися протягом 10–15 років і більше.
Сьогодні є антиретровірусне лікування — воно змінює перебіг інфекції, дозволяючи уникнути появи хвороб і ракових захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією (чи СНІДом), а якщо його розпочати у людей із запущеною інфекцією, воно дозволяє імунній системі відновити роботу.
ВІЛ-інфікована людина повинна регулярно перевіряти найважливіші параметри, пов’язані з ВІЛ-інфекцією, а саме:
— кількість клітин CD4;
— вірусемію (вірусне навантаження) у крові.
Клітини CD4 є різновидом білих кров’яних клітин (лімфоцитів). Люди з сильною імунною системою зазвичай мають більше 500 таких клітин в мікролітрі — мкл (кубічному міліметрі — мм3) крові. Зменшення їх кількості нижче 200/мкл свідчить про ризик серйозних опортуністичних інфекцій. Згідно з останніми рекомендаціями, рішення про початок лікування слід приймати, коли кількість лімфоцитів CD4 становить приблизно 350/мкл.
Вірусемія (вірусне навантаження) вимірює кількість вірусу, що циркулює в крові, яка вимірюється кількістю копій РНК ВІЛ у мілілітрі периферичної крові. Вже відомо, що чим більше вірусу в крові, тим вищий ризик швидкого руйнування імунної системи, тобто зниження кількості клітин CD4. Антиретровірусні препарати зменшують кількість вірусу, зупиняючи його розмноження в організмі. Теперішні аналізи крові можуть виявити в крові до 30 або більше копій РНК ВІЛ. Таке низьке вірусне навантаження — менше 30 копій РНК ВІЛ/мкл, тобто нижче межі виявлення — відповідає найкращому можливому перебігові інфекції.
Перед початком лікування необхідно визначити кількість Т-лімфоцитів CD4, кількість копій РНК ВІЛ у сироватці крові та визначити наявність мутацій (генотипування). Доцільно провести ліпідограму та глікемію. Виконання тестів для оцінки функціонування нирок і визначення наявності супутніх інфекцій гепатотропними вірусами допомагає в індивідуальному підборі терапевтичного комплексу.